6 грудня — Свято Велеса

6 грудня — Свято Велеса (Діда Мороза). Він сходить по сонячному промінню на Землю і приносить зародки багатства, врожаю, приплоду (згадаймо Діда Мороза з мішком подарунків) — це Він, наш Велес, якого треба гукати в цей день, саме так, як діти кличуть Діда Мороза й сьогодні. З його приходом починається вивчення колядок, підготовка до Різдва. “Це Велес навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних і ставити Снопа до огнища, і чтити Його як Отця Божого!” — записано у Велесовій Книзі, святій книзі нашого народу.

*

Велес (Волос) – це один із найстаріших богів, що вважається богом достатку. Християнин-літописець називає велеса “скотьїм богом”, тобто опікуном домашніх тварин. А якщо врахувати, що череди худоби (скот) у давнину вважалися символом заможності взагалі, то стає зрозуміло, чому Велес — бог багатства і достатку. крім того, Велес — опікун купецтва, торгівлі, як і римський Меркурій. Олександр Афанасьев говорить про Велеса не тільки як про охоронця череди худоби на землі, а й як про пастуха небесної отари хмар. Боян вказує на те, що Велес був ще й богом поезії та музики, тобто покровителем мистецтва, як і Меркурій.

Ізмаїл Срезнєвський порівняв Велеса з Аполлоном, який у греків був богом муз. У договорах із греками Велес (Волос) сприймається як бог золота, а Перун — як бог зброї. Охороняючи худобу, Велес міг виступати проти самого Перуна. Він відомий усім слов’янам. У скандинавів Велесу ідентичний бог Вольсі, у чехів velis під виливом християнства почав означати “нечисту” силу. Так само латинське Veis значить “біс”. Оскільки литовське Velis — покійник, a Vele – душі померлих, це дає підстави вважати, що первісно велес був покровителем духів предків. велес — зв’язковий світів живих людей і покійних родичів.

На зв’язок Велеса з родом вказує звичай останнього снопа (дідуха). а також обряд “велесової бороди” (про це йтиметься далі). Дідуха урочисто вносять у світлицю на Різдво і ставлять на покуть — вважається, що Духи Предків перебувають у його колоссях.

Різдвяні обряди донесли до нас відгомін колишніх “волових свят” — вивернуті кожухи на учасниках ритуального карнавалу символізують багатство: “Будь багатий, як кожух волохатий” — бажають на Різдво іі на весіллі. Іноді учасники карнавалу називаються волхвами, бо вони подібні до Волоса (покровителя волхвів) своїми волохатими кожухами. Після впровадження християнства Велес разом з іншими Богами став вважатися “нечистою силою”.

Ім’я Велеса лишилося у багатьох географічних назвах Слов’янщини: Волосів Яр (в Україні, на Вінниччині), Волосова вулиця (у Новгороді), Волоська вулиця (у Києві), гора Велесове Ребро (біля Ростова), гора Велес (у Боснії) тощо.

Велес — Бог таємничих знань, покровитель музики й поезії. В основі імені — слова: веле — великий або воля — повелитель. Веле — це старослов’янське дуже, багато, сила (пор. велелюдний) також означає якість, достойність, красу і міць. Ім’я Велеса несе загальну ідею міцності та твердості. Велесу присвячувались окремі храми, де па жертовнику підтримувався вічний вогонь.

Культ Велеса — один із найрозвинутіших культів у Східній Слов’янщині, і зокрема в Україні, пов’язаний насамперед із господарською діяльністю наших Предків. Велесу як духовному опікуну іі покровителю хліборобства присвячували обряд “Велесової бороди” — під час жнив на полі залишали незжатими кілька пучків колосся, і зав’язавши їх стрічкою, клали до них хліб на рушнику як пожертву і подяку за добрий врожай. Ця пожертва називалася сота, тобто найменша частина (символічна) від врожаю жертвувалася для цього обряду. “Дамо десятину отцям, а соту – на Велеса”, — пише автор Велесової Книги (дошка 8/2).

Велесу присвячений цілий тиждень після Стрітення (яке за астрономічним календарем настає 1—2 лютого). В усій Слов’янщині ці святки відомі як своєрідні маскаради (у Західній Європі — не карнавали). Гурти молоді (а в давнину це були волхви), одягнувши маски, роги, вивернуті хутром догори кожухи з причепленими хвостами, ходили від хати до хати зі спеціальними побажаннями здоров’я домашнім тваринам, багатства родинам. Цей барвистий веселий гурт співав урочисті пісні, говорив чарівні слова, дзвонив у безліч мелодійних дзвіночків, які виконували роль закликання добрих духів оселі. Важливо було добре замаскуватися, щоб ніхто не впізнав учасників обрядодійства, бо тоді чари втрачають свою силу. Церква засуджувала такі веселощі, називаючи свято “Чортовим тижнем”, а самих артистів із їхніми масками – чортами. Це прадавнє свято і нині побутує, але вже у жартівливій формі, серед дітей, які й зберігають забуті дорослими звичаї у своїх іграх.

Імена, похідні від Велес: Велеслав, Велесик, Велесич – надавалися народженим у лютому. Нині існує українське прізвище Велесик (Рівненщина).

 

Докладніше про Велеса  - у статті “Міфи та легенди України. Велес”

 

.

поділитися

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex
Останні матеріали:
2leep.com

Залишити коментар

Ви маєте бути авторизовані, щоб розмістити коментар.

Всі права застережено 2009-2012 © Світанкові роси