Чому не можна випалювати траву і до чого це призводить

pp10

Навесні, коли сходить сніг і оголюється грунт, а також пізньої осені, деякі з нас влаштовують пожежі, спалюючи померлу траву. Люди, котрі заявляють, що випалювання торішньої трави потрібне, помиляються самі і вводять в оману інших. Кожен акт підпалу – це є злочин проти тендітного світу природи. Головна небезпека полягає в провокації лісових пожеж та руйнуванні біоценозу екосистеми.

Біоценоз (від греч. Bios – життя, Koinos – загальний) – взаємозв’язана сукупність мікроорганізмів, рослин, грибів і тварин, що населяють більш менш однорідну ділянку суші або водойми.

Що примушує людей випалювати траву? Зрозуміло, що для дітей молодших трава, котра горить – це забава, розвага. Але про те, чим ця забава може закінчитися, вони не думають. Ті ж, хто старший, часто підпалюють траву з хуліганських мотивів. Якщо говорити про дорослих, то багато хто робить це свідомо, думаючи, що спалювання трави корисне. Вважають за краще випалювати траву й ті, хто лінується прибирати сміття і сухостій вручну. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ: В природі усе влаштовано розумно і раціонально. Весняні підпали шкодять траві, кущам, плазунам, комахам… усьому живому мікросвіту!

 

*

Скрізь, де пройшов вогонь, не буде колишнього різнотрав’я. Територію, що звільнилася, захоплять бур’яни, просто кажучи – бур’ян. При випалюванні трави гине уся корисна мікрофлора грунту, що призводить до зниження її родючості; знищуються багато комах, їх личинки, лялечки; горять кладки і місця гніздових птахів. Крім того: їдкий дим від спалювання трави шкідливий для людей. Особливо чутливі до нього алергіки та астматики. До того ж в сухій траві часто таїться сміття, небезпечне для спалювання, – пластикові пляшки, пакети. Відбувається забруднення повітря важкими металами.

Масштабність горіння сухої трави відбувається внаслідок того, що восени трава з полів, опашка лісів, що знаходяться поблизу населених пунктів не робляться ні лісовими господарствами, ні сільськими поселеннями, ні сільськогосподарськими кооперативами.

Чому на території колишнього СРСР палять траву?

Поширені причини і помилки :

1. Звичка. Не знаю чому, але усі так роблять.

2. Задоволення. Красиво, подобається грати з вогнем, нагадує дитинство, романтично, пов’язано з весною.

3. Хуліганство і в окремих випадках піроманія – (гр. pyr – вогонь і манія – патологічна, хвороблива, імпульсивна пристрасть до підпалів) . Психологи вважають, що піроманія – це хвороба, психічний розлад.

4. Прийом агротехніки – спрощення праці, добриво грунту, стимулювання росту нової рослинності. Для того, щоб спалити сухостій – стару траву і гілки, не потрібно прибирати сміття і суху траву граблями вручну.

Навіщо полоти ділянку від бур’янів і порості смітних дерев, якщо можна підпалити?

Ще нічого не виросло, нікого в траві я не бачу.

Трава швидко згорить, а грунт не зачепиться.

Недбалі землероби за допомогою вогню прибирають торішню стерню на ріллі, коли восени не скосили її вчасно.

Агрономи випалюють, щоб орати простіше було – їм зараз потрібно на паливі заощадити, а на потім їм плювати. Недбалі скотарі стимулюють ранню появу трави на пасовищах і очищають сінокоси. Вважається, що це спосіб “прогріти” грунт, внести в грунт добрива у вигляді золи, внаслідок чого на випалених ділянках трава нібито з’являється швидше і буде рости краще.

5. Контроль за пожежами. Все одно підпалять – краще я перший це зроблю, я простежу. А після мене палити буде вже нічого. І дітям не дам палити – усе сам.
Випалюють траву поряд з селом, щоб потім пожежа не прийшла, внаслідок чого часто так підпалюють самі себе.

6. Захист від кліщів. Багато хто думає, що за допомогою підпалу трави позбавляться від лісових кліщів і енцефаліту.

8. Шляховики і зв’язківці “доглядають” за смугами відчуження.

9. У сільській місцевості випалюють траву заради отримання страховки. Після низової пожежі в лісі призначають санітарну рубку – так вирубують ліс там, де згідно із законом не можна.

10. Пияцтво і безладність. П’яні люди випалюють траву, самі не знаючи навіщо. А деякі, і тверезі, кидають недопалки в суху траву – випадково або навмисно.

Ще палять стару траву і листя восени – для прибирання, і тополиний пух влітку – щоб не заважав.

Чому не можна випалювати траву навесні і до чого це призводить:

1. Лісові та торф’яні пожежі

Особливо страшні пожежі – може горіти усе літо і навіть взимку під снігом. Можуть згоріти будинки та цілі дачні селища, вибухнути газопроводи, машини, ушкодитися лінії електропередач. Вітер і природні умови в 80% випадків можуть зло пожартувати над любителями випалювань і перекинути вогонь далеко і надовго.

Лісова пожежа – це страшне лихо для будь-якого району країни. Окрім втрат вартості самої деревини, витрат на гасіння пожеж, сюди можна віднести втрати від зниження кількості кисню, фітонцидів, що виділяються лісом, погіршення якості, стану лісів, непридатність для використання їх в рекреаційних цілях та ін. Лісові пожежі знищують звірів, що живуть в лісах, і птахів, знижують приріст деревостоїв, збільшують вітровальність і послабляють лісові масиви, а потім усихаючі деревостої стають осередком шкідників і хвороб лісу.

Лісові пожежі несуть величезні економічні і екологічні втрати.

*

2. Руйнування екосистеми

1) В дикій природі усе передбачено так, щоб трава, кущі росли після зими самі, без пожеж. У нашому кліматі трава перегниває за зиму і не є перешкодою для молодої порості, а з часом перегнивають і гілки. Окрім цього, гілки в траві – прекрасне місце для гніздових птахів.

2) Ефект швидшого росту трави в результаті випалювання є ілюзоричним. Суха трава просто приховує спочатку молоді зелені пагони, і невипалені ділянки здаються сірими. Тоді як на почорнілих випалених ділянках зелена трава добре помітна.

3) Під час випалювань вже починає рости трава, квіти. Кущі починають свій активний вегетативний період – тобто ростуть, хоча неозброєним оком цього і не видно. Таким чином, весняні випалювання шкодять траві й кущам. Після випалювань виживає і першою пускається в ріст, заглушаючи ослаблену і майже занапащену іншу флору, найгрубіша, невибагливіша трава і бур’ян.

4) Гинуть насіння рослин і самої трави над поверхнею землі, на землі і насіння під землею. Насіння кожного виду рослин повинне проходити певний температурний режим для того, щоб зійти. Навіть незначне відхилення від норми може відбитися на їх висхожості. Під час випалювання вони просто гинуть. Виживають лише кореневища рослин, що глибоко знаходяться в грунті. Але не усі рослини багаторічні. Багато з них – однорічні і розмножуються насінням.

5) В результаті випалювання сухої трави обідняється видовий склад лугової рослинності і тваринного світу. Скрізь, де пройшов вогонь, не буде вже колишнього різнотрав’я, бур’яни захоплять територію, що звільнилася.

6) Гинуть багато комах, їх личинки, лялечки. У вогні горять усі живі істоти – сонечка, жужелиці, дощові черв’яки й інші, що винищують різних шкідників саду і городу, й ті, що беруть участь в процесі утворення почви. Для дощових черв’яків зайвої сухої трави не буває. Вони дружно і швидко її переробляють, перетворюючи на цінне добриво, вносячи його в глибину грунту до коренів рослин, і одночасно роблять грунт рихлим, живим.

*

Суха торішня трава – не сміття, а безцінне живлення, житловий будинок, притулок, умови для життя, створені самою природою. У містах, в кам’яних джунглях, земля позбавлена рослинності, вона гола і витоптана. Природа так вижити не може – у неї свої закони, які варто поважати.

7) Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок і місць гніздових птахів таких як кряква, чирок-тріскунок, чайка, кропив’янка, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий, лісовий і чубатий жайворонки, луговий коник. Гніздовий період цих птахів починається на початку квітня. З випалених місць птахи йдуть, а значить йдуть і від нас. Тварини і птахи дуже бояться вогню.

8 ) При підпалі трави гине уся корисна мікрофлора грунту, у тому числі й та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам. На відновлення потрібен час, якраз найцінніший весняний час, коли рослини набирають силу.

9) Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості грунту. Трав’яна пожежа не збільшує кількість мінеральних поживних речовин в грунті – вона лише вивільняє їх з сухої трави, робить доступними для живлення рослин. При цьому втрачаються азотні сполуки (основна частина запасеного в рослинності пов’язаного азоту вивільняється в атмосферу, стаючи для переважної більшості рослин недоступною), як втрачається і мертва органічна речовина грунту (що утворюється з відмираючих частин рослин, у тому числі власне сухої трави).

Скорочення кількості мертвої органічної речовини в грунті – головний чинник зниження грунтової родючості. Органічна речовина – гумус – забезпечує пористість і рихлість грунту, її вологоємкість, здатність утримувати елементи мінерального живлення рослин в тих формах, з яких вони можуть швидко вивільнятися в грунтовий розчин (що особливо важливе в період активного росту трави).

*Крім того, органічна речовина багато в чому визначає здатність грунту протистояти водній і вітровій ерозії – скріплені мертвою органікою частки піску і глини важче змиваються водою або здуваються вітром, тобто родючий шар грунту краще зберігається з часом.

Нарешті, мертва органічна речовина вивільняє наявні в нім елементи мінерального живлення поступово, у міру розкладання – тоді як при згоранні цієї речовини мінеральні елементи переходять в розчинну форму (у золу) швидко і надалі легко вимиваються першим же сильним дощем.

Багато родючих грунтів, наприклад, чорноземи, в умовах постійного випалювання сухої трави просто не змогли б утворитися – оскільки не було б необхідного для їх формування постійного поповнення грунту мертвою органічною речовиною.

10) У вогні можуть загинути і постраждати тварини, що плазують, земноводні; особливо новонароджені зайчата, їжаки й їжачата, жаби. При сильній трав’яній пожежі гинуть практично усі тварини, що живуть в сухій траві та на поверхні грунту. Хтось згорає, хтось задихається в диму. На пожарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда із слідами яєць, обгорілі равлики, гризуни, дрібні ссавці.

11) Коли гинуть одне або багато ланок з усього біоценозу місця, екологічна ситуація може безповоротно змінитися в гіршу сторону. Кожне звірятко, кожен жучок, метелик, жабка, кожна травичка і кожна квіточка – складають єдине ціле в природі, у біологічному ланцюзі. Надлишок або недолік особин в такій ланці іноді можна побачити на власні очі. У заповідниках через штучні умови і обмеження, часто не лише розводять тварин, але й відстрілюють, або відвозять поголів’я в інші заповідники. Так, наприклад, буває з вовками.

Занадто велика кількість вовків – і їм не вистачить їжі, похитнеться вся екосистема, прийде лихо. А занадто маленька кількість вовків теж приведе до лиха. Так само важлива і кожна травичка. За оцінками учених, в 10 см шарі верхнього шару грунту міститься або з ним пов’язано близько 90% флористичної і фауністичної різноманітності лугових екосистем. Найчастіше невидимої різноманітності, але дуже важливої ланки екосистем.

12. При весняному випалюванні можуть ушкодитися дерева, особливо їх коренева шийка – дуже вразливе місце прямо над землею. Не говорячи про те, що дерева можуть просто згоріти, обгоріти від сильної температури бруньки, що набрякають весною, а це дуже шкодить дереву, навіть якщо воно виживе. Страждають молоді дерева (особливо такі чутливі породи як дуб, клен, липа). Трав’яні пожежі завдають істотного збитку узліссям, підліскам лісу, знищують молоду деревну порість, служать одним з головних джерел пожеж в лісах і на торфовищах.

Навіть слабка і невелика трав’яна пожежа здатна призвести до загибелі молодих лісових посадок, що створюються для захисту полів від висушення, берегів від ерозії, доріг від снігових і запорошених заметів і так далі. Молода деревна порість, що з’являється на негодящих сільськогосподарських землях природним чином, теж гине найчастіше саме через підпали сухої трави.

13) Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий – він дуже неприємний людям, їсть очі, неприємно пахне. Алергіки його не переносять. А спалюючи траву в місті, ви спалюєте й ті солі важких металів, що осіли на листі, траві і викачані рослинами з грунту – такий дим просто отруйний. До того ж в покладах сухої трави і вітролому часто таїться сміття, у тому числі й не придатне, небезпечне для спалювання – пластикові пляшки і тому подібне.

На забруднених радіонуклідами територіях в повітря з вогнем і димом потрапляють радіоактивні речовини, які вітром переносяться на значні відстані. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні і неорганічні сполуки. При випалюванні трави уздовж автодоріг відбувається забруднення повітря важкими металами.

14) Трав’яні пожежі є одним з найважливіших джерел викидів в атмосферу вуглекислого газу, пов’язаних з господарською діяльністю людини. У природних умовах, коли суха трава не горить взагалі або горить украй рідко, в результаті попадання блискавок під час сухих гроз – органічна речовина відмираючих рослин або їх частин скупчується на поверхні грунту.

Там воно проходить складний цикл перетворень, часткового розкладання, перемішування з верхніми шарами мінерального грунту (за рахунок діяльності численних грунтових тварин), і поступово перетворюється в тривало-стійкі органічні сполуки ґрунту – зрозуміло, з деякими втратами загальної маси.

Ґрунт упродовж тисячоліть продовжує накопичувати цю органічну речовину, виключаючи її з атмосферного кругообігу (рідкісні трав’яні пожежі, що трапляються в природі і без втручання людини, докорінно цей процес не порушують). Якщо ж пожежі стаються надто часто, то в атмосферу виділяється вуглекислий газ – не лише за рахунок згорання свіжої сухої трави, але й за рахунок часткового вигорання історично накопиченої в грунті мертвої органічної речовини. А значить – посилюється так званий “парниковий ефект”, що призводить до несприятливих змін і більш різких коливань клімату нашої планети.

15) Щоб позбутися лісових кліщів та захистити себе від енцефаліту, треба одягатися в похідний одяг, опісля – уважно оглянути одяг та всі його складчини. Також тим, хто любить ходити в ліс і зарослі місця, рекомендується зробити щеплення від кліщового енцефаліту. Застерегтися від кліщів за допомогою пожежі можна лише знищивши усе живе.

16) Щоб позбутися тополиного пуху варто обрізати тополі (крони), що “порошать”, і так само замінювати ці дерева на інші породи. Випалювання трави влітку для того, щоб позбутися пуху, так само небезпечне, як і весняне випалюваня. Траву не варто випалювати як навесні, так і пізньою осінню. З тих же причин не варто палити й опале листя.

17) На місці підпалу нормальне життя рослин і комах відновлюється лише через 5-6 років, а часто не відновлюється НІКОЛИ.

 

Матеріал підготувала Світана Цисар

.

поділитися

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex
Останні матеріали:
2leep.com

коментарів 6

  1. Ulala коментує:

    Чудова стаття =) авторка молодець *BRAVO*

    • Росава коментує:

      Дякую =)
      Сподіваюсь, цей матеріал багатьох заставить замислитись і, можливо, хоч трішки пригальмує той безлад, який творять недолугі “царі” та “цариці природи” з Нашою Землею.

  2. Светлана коментує:

    нужно палить траву, азнаете почему? опасных клещей будет гораздо меньше.

    • Росава коментує:

      Свєтлана, це нісенітниця. І в статті говориться про це.

      Якось навесні вела на вигул через випалені луки свою маламутку . Собака йшла поряд щось нюхала… Коли вона підняла до мене свою мордасю, я отримала легкий шок: на морді собаки сиділо штук вісім кліщів. Струсила їх з собачої морди, взяла її на повідок і ходу по стежечці з того згарища у ліс… На щойно випаленому лугові, серед обгорівшої стерні бур”яна, була тьма тьмуща кліщів!
      Тож про те, що випалювати траву треба щоби не було кліщів – повна дурня!

      Саме зараз такі “умніки” як Ви, випалюють луки, пасовища, сінокоси, кожен клапоть землі до хоч трохи є трави. Чим харчуватися пташкам? Де ховатися? Кілька днів тому вже прилетів жайворонок… Прилетів, а замість луків самі лише згарища :(
      Сьогодні вже бачила земляну жабу. Сонну. Ця жаба – потенційна жертва вогню :(
      Також кілька днів тому проснулися бджоли… Список довгий.

  3. Софія коментує:

    Чудова стаття! Якісна! Завжди цікавить ця проблема – спалювання трави. Спралювання приводить до загибелі рідкісних рослин, яких ми не можемо бачити на рано на весні або пізно навесні. І взагалі нам дуже бракує різних інформаційних табличок про зростання чи проживання рідкісних видів організмів

    • Росава коментує:

      Софія, дуже скоро ми допалимося до того, що в нас більшість рослин і організмів стануть рідкісними :(

      В нас тутечки на луках колись фазани водилися, куріпки… А різнотрав”я яке було! Луки були просто казкові. Нині ж окрім борщівника, кропиви, полину та пирію нічогісінько не росте :(

Залишити коментар

Підтвердіть що Ви не бот - виберіть чоловічка з піднятою вгору рукою:

Всі права застережено 2009-2012 © Світанкові роси