Давнє літосчислення

XfEBc5umuTA

Ще пелазги помітили, що на небосхилі, крім нерухомих сузір’їв, є 7 зірок, які рухаються (“блукають”) по небу. Ці зірки обожнювалися, бо кожна з них керує своєю годиною.

Першій годині неділі протегує Сонце.
Далі на кожну годину дня впливають планети в такому порядку:
2 год. — Венера,
3 год. — Меркурій,
4 год. — Місяць,
5 год. — Сатурн,
6 год. — Юпітер,
7 год. — Марс.
Далі повторюється в тому ж порядку:
8 год. — Сонце,
9 год. — Венера і т.д.
Доба неділі закінчується годиною Меркурія (24 год.). Отже, понеділок починається годиною Місяця, тому він присвячений Місяцю. Так кожен день отримав свого покровителя-охоронця.

Розглянемо ж дні тижня з їхніми планетами-охоронцями, як їх уявляли наші Предки.

Неділя перебуває під знаком Сонця. Як писав Олександр Потебня, Богиня Неділя була шанованою в українців, її уявляли в образі дівчини-красуні з довгим золотавим волоссям — це Сонячна панна, донька Святої П’ятниці (або Богині Роду — Баби Яги). Вірили, що людина, яка народилася в неділю, буде щаслива, гарна, здорова. Волхви могли, знаючи точно годину народження дитини, передбачити її вдачу, пророкувати її майбутнє. Головними Богами неділі завжди вважались Дажбог, знаком якого є сонячне колесо, і Сварог, знаком якого є Сварга.

Ці символи знаходимо серед найстародавніших орнаментів пелазгів, трипільців, троянців, скіфів. Сварга (санскритське svarga) означає “найвище небо Богів”, “той, хто рухає небо”. У Сварзі знаходиться Рай — Луки Сварожі.

Понеділок присвячений Місяцю, який розпочинає цей день. Місяця уявляли світловолосим юнаком, струнким, блідолицим. Оскільки місяць час від часу змінює свій вигляд, він вважається непостійним і тому починати щось важливе у понеділок не наважувалися, бо буде невдача. Досі існують такі приказки, як: “Понеділок – важкий день”, “У понеділок роботи не починай і в дорогу не вирушай”. Понеділок – це чоловічий день. Однак, за Звичаєвим правом, жінки мали звичай “понеділкування” — звільнення від важких домашніх робіт і навіть подружніх обов’язків. Християнство ж остаточно ліквідувало цей залишок матріархату, приписавши жінкам у цей день постувати. Головним Богом понеділка, можливо, був Хорс.

Вівторок. Планета-охоронець — Марс (Apec). Вівторок в українців завжди вважався легким днем, щасливим. Назву свою отримав від “вторий” — другий день тижня. Це також чоловічин день. Праукраїнська назва планети Apec, або Арей, — захисник воїнів. Головним Богом вівторка вважається Симаргл.

Середа, або, як казані в давнину, “третійник” знаходиться у середині тижня. Їй покровительствує Меркурій (Єремис), який вважався посланцем Богів, захисником мандрівників, торгівлі, мистецтва тощо. За давньоукраїнськими звичаями, цей день присвячувався Богині Дані. Це жіночий день. Можна робити все на городі, в хаті: прати, ткати, шити. Головним Богом середи вважається Велес.

Четвер розпочинається годиною Юпітера — найбільшої планети Сонячної системи. У всіх слов’ян це був день Перуна — він найголовніший Бог четверга. Саме в четвер йому приносили жертви біля священних дубів; мужчини-воїни просили охоронити в бою, дати силу, відвагу, чоловічу снагу. Назва дня від “четвертий”. У цей день також можна робити все і навіть застерігати від безділля або надмірних веселощів: “Хто в четвер скаче, той у п’ятницю плаче”. Але всі четверги, починаючи від Чистого четверга (перед Великоднем), вважалися несприятливими для виїзду в дорогу або для початку якогось діла, жінки не робили зачинок для прядіння чи ткацтва, це краще робити в жіночі дні. Не можна у будь-який четвер виварювати білизну, виймати сажу з печі. Зате останній четвер місяця сприятливий для лікування дітей, особливо від переполоху.

П’ятниця названа від “п’ятий”, їй покровительствує Венера (Афродіта). Це цілком жіночий день. У слов’ян він пов’язаний з Мокошею (в християнстві її заступила Свята П’ятниця), яку надзвичайно шанують українці, бо вона є покровителькою шлюбу, Богинею Роду, хранителькою домашнього вогнища. П’ятницю уявляють літньою жінкою з вінком на голові. Її зображення здавна чіпляли біля криниці. Кожна п’ятниця є поминальним днем – саме в цей день тижня згадують своїх покійних родичів. Тому в п’ятницю не можна працювати голкою, ножицями, веретеном, щоб не проколоти душі померлих.

Богині П’ятниці в сиву давнину передувала Баба Яга. Проте за останні кілька століть її образ набув негативного чи навіть дещо страшного вигляду, хоча в усіх казках вона завжди допомагала героєві, котрий виявився сміливим і проявив свою кмітливість. За дослідженнями Олександра Потебні та інших фольклористів, Баба Яга є родоначальницею, Предкинею – саме такою вона під різними іменами шанувалася і це в трипільців, скіфів, слов’ян.

Субота жіночий день. Її захисником є Сатурн, або Кронос, який вважається Богом Часу, охоронцем посівів, плодючості. Покровителями суботи і часу загалом у слов’ян вважаються Числобог і Стрибог. Дослідники погоджуються, що назва цього дня походить від старослов’янського “со+битіє”. тобто “буття (моління) разом”, оскільки в цей день наші Предки вирушали до своїх святинь, щоб поспілкуватися з іншими людьми та з Богами.

Тиждень у церковнослов’янській мові називався сідмицею, так вій зветься і нині в церковних календарях.

Назви днів тижня за їхніми порядковими числами збереглися у всіх слов’янських народів. Назва неділя, що означає неробочий день, також збереглася у всіх слов’ян, крім росіян, які неділею називають увесь семиденний тиждень, а воскресеньем (за аналогією до християнської Пасхи воскресіння Ісуса) називають кожну неділю року (тобто 52 дні на рік).

Кожному дню тижня відповідає свій колір. На жаль, у різних джерелах немає одностайності щодо кольорової гами тижня. Подаємо найпопулярніші в Україні:
неділя — золотий, жовтогарячий;
понеділок — срібно-зеленавий, світло-фіолетовий:
вівторок – малиновий;
середа -синій;
четвер – темно-червоний, багряний;
п’ятниця світло-жовтий;
субота — зелений, темно-фіолетовий. Цю символіку кольорів використовували щодня, оскільки вона несе відповідну до дня тижня енергетику. Але різнобій у визначенні цих кольорів пояснюється неоднаковим сприйняттям кольору різними людьми.

МІСЯЧНИЙ КАЛЕНДАР

Поділ року на місяці зафіксований археологічними знахідками в Україні: ритуальні чаші II—IV ст.. наприклад, у с. Ленесівка Волинської обл., календар полян у с. Ромашки Київської обл. Більшість стародавніх календарів зображалися навколо глиняних глечиків у вигляді своєрідних орнаментів із 12 прямокутних рамок, що мають різні малюнки, які означають ті чи інші сезонні роботи або фази місяця. Так, наприклад, на одній скіфській чарці зображено 12 півмісяців у різних фазах. Найбільше календарів знайдено при розкопках поселень Черняхівської культури.

Одвічною проблемою будь-якого календаря є те, що число діб в астрономічному календарі не ціле, а дробове. Місяць складається з 29,53059 доби. Помноживши це число на 12 місяців, отримаємо 354,36706 доби за рік. Але ж астрономічний рік має 365 днів. Куди ж подіти цю різницю? Відомо, що певний час в Україні існували 13-місячні роки, які чергувалися з 12-місячними.

У 13-місячному році праукраїнців був ще знак Змієносця, в який Сонце входить 30 листопада і виходить 18 грудня, а далі перебуває у сузір’ї Стрільця. Слід зауважити, що сучасний поділ екліптики на 12 знаків є досить умовним: кожному місяцю відведено 30” річного кола. Хоча межі впливу кожного сузір’я зовсім не однакові: наприклад, Скорпіон має найменший час впливу (8 днів), а Діва – найбільший (44 дні). Крім того, частина сузір’я Скорпіона розміщена майже паралельно сузір’ю Змієносця. Чи не тому серед людей, народжених під сузір’ям Скорпіона, існує найбільша різноманітність типів і характерів: від жорстоких, хижих до вразливих і беззахисних або закомплексованих осіб, які нібито самі себе “жалять своєю ж отрутою”.

Поділ року на тринадцять місяців існував, крім слов’ян, і в інших народів. Кількість днів у місяці залежала від зовнішніх природних ознак, найчастіше від фази місяця. Кожен місяць починався з Молодика, тому нині не завжди сучасні числа відповідають тому розташуванню небесних світил, яким керувалися в давнину. Тринадцятимісячні роки дуже лякали християнську церкву, тому язичницький тринаднятимісячний рік, як і взагалі число тринадцять, вважали “чортовою дюжиною”. Однак ще в 1036 р. диякон Кирик написав працю під назвою “Учення, ним же відати чоловіку число всіх літ”, де пояснював, звідки береться тринадцятий місяць: “Хай буде відомо, що в одному літі книжних місяців 12 і небесних лун ісходить 12, а в кожному літі лишається 11 днів, і з тих днів на четверте літо припадає луна тринадцята”.
Час перебування Сонця в зодіакальних сузір’ях не відповідає прийнятому в астрології поділу року на 12 рівних місяців, тому поруч з українськими народними назвами Зодіаку подаємо також астрономічні періоди перебування Сонця у цих сузір’ях.
Овен — українські народні назви Apec, Варан, Скоп: 18 квітня 14 травня (26 днів).
ТілецьБик, Тур, Волос, Волосожар, Стожари, Квочка, Квочка з курчатами, Курочка, Баби, Баби-звізди: 14 травня – 21 червня (38 днів).
Близнюки – Рожаниці, Близнята: 21 червня – 20 липня (29 днів)
Рак – Рак: 20 липня – 11 серпня (22 дні).
Лев – Лев: 11 серпня – 17 вересня (37 днів).
Діва – Діва, Панна, Діва-Лілея, Крилата Діва: 17 вересня – 30 жовтня (44 дні).
Терези – Ваги, Волопас, Дівка воду несе: 31 жовтня – 22 листопада (23 дні).
Скорпіон – Скорпіон, Ведмідь, Ведмелюк, Змієносець: 22 листопада — 30 листопада (8 днів).
Змієносець (13-й знак) – Змія, Змієносець, Скорпіон: 30 листопада — 18 грудня (18 днів).
Стрілець – Стрибог. Стрілець, Перун: 18 грудня — 19 січня (32 дні).
Козеріг — Коза, Пан, Хрест: 19 січня — 16 лютого (27 днів).
Водолій — Мокоша, Водник, Водяник: 16 лютого — 12 березня (24 дні).
Риба – Риба, Рибала: 12 березня — 18 квітня (37 днів).

Кожен місяць за язичницької доби мав знак головного Бога цього періоду:
березень – Лада,
квітень — Ярило,
травень — Дажбог,
червень — Купайло,
липень – Перун,
серпень — Боги Спаси,
вересень — Світовид,
жовтень — Мокоша (Мати Слава),
листопад — Доля (Ясна),
грудень – Сварог (Род),
січень — Дана,
лютий — Велес.

Хоча ми не завжди можемо дослідити й точно визначити час настання цих періодів, проте мусимо зберегти все, що тільки можливо: стародавні назви знаків Зодії, сузір’їв та окремих планет. Наші Пращури, користуючись давніми календарями, пов’язували виконання тих чи інших господарських робіт, вживання конкретних ліків із певними знаками Зодіаку. Тому стародавні назви допоможуть із часом зрозуміти стародавні календарі іі пов’язані з ними справи.

У кожній місцевості, вірогідно, існували свої народні назви Зодії. Зодіак у житті стародавніх мешканців нашої землі займав значно більші- місця, ніж це вважалося досі. Адже археологи підтверджують це знахідками із “зображенням різних знаків Зодії”.

(а книги Г.Лозко “Українське народознавство”)

 

.

поділитися

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex
Останні матеріали:
2leep.com

Залишити коментар

Підтвердіть що Ви не бот - виберіть чоловічка з піднятою вгору рукою:

Всі права застережено 2009-2012 © Світанкові роси