Мова і суспільство: постколоніальний вимір

“Як прекрасна мова великого європейського народу опинилася в ролі попелюшки у своїй хаті — висвітлено у цій книжці.

Більшовики терпіли українську мову і робили певні поступки для її контрольованого впровадження доти, доки були переконані, що ця «мужицька» мова слабша за «культурну» російську, а тому приречена на тихе вмирання, поступившись місцем конкурентці. Про це говорив, наприклад, Г. Зінов’єв на П’ятій конференції КП(б)У в листопаді 1920 р.: «У чому суть національної політики на Україні?.. Зробити так, щоб ніхто не міг підозрювати, що ми хочемо заважати мужикові говорити українською мовою… Урешті-решт, через скількись років переможе та мова, яка має більше коріння, яка є життєвіша, культурніша. Отже, наша політика є в тому, щоб не словом, а ділом, щиро й чесно показати українському селу, що радянська влада йому не заважає говорити й вчити своїх дітей якою завгодно мовою».

Але коли в Кремлі побачили, що українське село успішно долає зведений русифікацією мовний бар’єр з містом і російська мова швидко втрачає свої позиції, то задля перемоги «життєвішої» мови вдались до геноциду носіїв української мови.

Попри те що режимові не вдалося вирішити національне питання в Україні шляхом ліквідації українства як самобутнього слов’янського етносу (не в останню чергу завдяки подіям 1939 p., коли до складу УРСР увійшли західноукраїнські області), потужну соціальну базу української мови було підірвано. Протягом наступних десятиліть маховик русифікації набирав усе швидших обертів, дійшовши піку в 70–80-х роках, коли асиміляційні процеси на Сході й Півдні вже перекинулися з великих міст на невеликі містечка і села.

…Укладений в новоствореному Інституті мовознавства С. Васильківським i Є. Рудницьким «Російсько-український словник», що вийшов у Києві 1937 року, дістав таку характеристику від Юрія Шевельова:

«Словник цей стоїть далеко від вимог, що звичайно ставляться до академічних словників, він стоїть далеко i від свого попередника, академічного словника 1924–1933 pр. Poзмip його досить обмежений, 890 сторінок малого формату, семантичний поділ в межах словникового гнізда відсутній або дуже спрощений, фразеологія не опрацьована i, — може найголовніше, — посилань на джерела зовсім нема, що широко відкриває можливість довільного добору відповідників до російських слів. Виразно видно, що впорядники найбільше дбали за те, щоб виключити вci «класово ворожі слова, але не проминути слів «революційних».

Ясно, що перед ними стояла примара «буржуазного націоналізму», i за всяку ціну вони намагалися цього збочення уникнути. Де була найменша змога, вони вибирали (або впроваджували) слова, близькі до російських, лишаючи поза межами словника ті синоніми, що могли б збити їх з накресленого шляху. Це було тим легше зробити, бо впорядники взагалі уникали синоніміки, щоб у споживача, боронь, Боже, не створилося враження, що українська мова може бути багатшою на слова i семантичні відтінки, ніж російська».

Подібними принципами керувались i упорядники сумнозвісного «зеленого» (за кольором обкладинки) «Російсько-українського словника», який було укладено переважно на засадах калькування російської лексики.

У передмові до нього наголошувалось «всестороннее благотворное влияние великого русского языка», якого зазнала українська літературна мова протягом свого історичного розвитку, i зазначалось, що «украинский народ под руководством Коммунистической партии разгромил подлые, враждебные происки буржуазных националистов, направленные на разрыв дружбы и братства народов СССР, и очистил свой язык от националистических искажений».

В українській частині реєстру словника 1948 року значна частина питомої української лексики, представленої в словнику 1924–1933 років, була або зовсім вилучена, або відсунута на другу позицію, після слова, спільного з російським. Масштаби лексичних втрат i безпрецедентної уніфікації реєстру українських слів, штучно підігнаних під pociйськi, виявить майбутнє порівняльне дослідження праці лексикографів 20-х років зi словником 1948 року. Поки що обмежимося кількома прикладами:

РУС 1924–1933
Благополучие — добра доля, щастя, добробут, гаразд.

РУС 1948
Благополучие — благополуччя, благополучність; (счастье, удача) — щастя.

РУС 1924–1933
Брить, бривать — голити, брити, бритвати.

РУС 1948,br Брить — брити, голити.

РУС 1924–1933
Ворона — ґава, ворона.

РУС 1948
Ворона — ворона, гава.

РУС 1924–1933
Голубой — 1) блакитний, голубий, ясносиній, 2) попеластий, попелястий.

РУС 1948
Голубой — голубий, блакитний.

РУС 1924–1933
Загорать, загореть — (подвергаться загару) засма(г)люватися, засма(г)литися, смагнути, засмагнути, смагліти, засмагліти, запікатися, запектися, запалюватися, запалитися, загоряти, загоріти.

РУС 1948
Загорать, загореть — загоряти, загоріти, засмалюватися, засмалитися.

РУС 1924–1933
Загораться, загореться — займатися, зайнятися, запалюватися, запалитися, загорятися, загорітися, підпалюватися, підпалитися.

РУС 1948
Загораться, загореться — загорятися, загорітися, займатися, зайнятися, спалахувати, спалахнути, запалюватися, запалитися.

РУС 1924–1933
Заживать — гоїтися, загоюватися, загоїтися, безл. затягати, затягнути, (о мног.) позагоюватися, позатягати.

РУС 1948
Заживать — заживати, зажити, загоюватися, гоїтися, загоїтися.

РУС 1924–1933
Кладовая — (при доме) хижа, хижка, хижина, комірка, комірчина; (зап.) спіжарня; (отдельно от дома) комора.

РУС 1948
Кладовая — кладовка, кладова, комора.

РУС 1924–1933
Корзина — кошик, (побольше) кіш, (узкая с двумя ручками) кошіль, кошелина, кошар, кошівка, (из лозы) лозя(а)ник, сапет, сапета, (из лыка) козуб.

РУС 1948
Корзина — корзина; (ручная — обычно) кошик.

 

Як підрахувала у своїй курсовій роботі студентка Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олена Дмитришина, у словах на літеру «В» академічний словник 1924–1933 pp. перекладає російське слово синонімічним рядом у 3591 випадку, тоді як одним словом — у 615 випадках. Натомість словник 1948 р. застосовує протилежний принцип — 3131 російське слово перекладає одним українським, а синонімічний ряд подає тільки для 820 слів. Kpiм того, в межах тiєї ж групи слів у словнику 1924 р. жодного разу не застосовано калькування як способу перекладу російського слова, тоді як в українській частині словника 1948 р. скальковано 497 російських слів…”

“Мова і суспільство: постколоніальний вимір”
Автор Лариса Масенко

  МОВА І СУСПІЛЬСТВО: ПОСТКОЛОНІАЛЬНИЙ ВИМІР (243.8 KiB, зкачали разів: 1,057 )

 

 

УВАГА!
“Книгосхов”, з розміщеними у ньому електронними версіями книг, створено ВИКЛЮЧНО ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ з цими книгами тільки на локальному комп’ютері!
Викачавши файл, ви берете на себе повну відповідальність за його подальше використання і поширення.
Починаючи завантаження, ви підтверджуєте свою згоду з цими твердженнями!
Реалізація електронних книг у будь-яких інтернет-магазинах чи на CD(DVD) дисках з метою отримання прибутку, незаконна і заборонена!
З питань придбання друкарських або електронних версій книг звертайтеся безпосередньо до законних видавців, їх представників, або у відповідні організації торгівлі!

поділитися

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex
Останні матеріали:
2leep.com

Залишити коментар

Ви маєте бути авторизовані, щоб розмістити коментар.

Всі права застережено 2009-2012 © Світанкові роси