У пошуках прабатьківщини

60335145_maki

Отже, звідки ж з’явилася людина розумна? Була створена богом десь на Близькому Сході чи пішла від мавпи десь у Східній Африці? Чи може люди почали народжуватися на Землі, закінчивши свою еволюцію десь на іншій планеті? Теорій багато. Варто розібратися з таїною нашого походження, адже таїна нашого минулого допомогла б нам наблизитися до розуміння нашого сьогодення та й майбутнього.

Дійсно, теорій багато. І багато з них всім вже достатньо набридли, вже не розбуркують думку, не надають нам поштовху у духовному зростанні.

А дійсно, де ж на нашій планеті знаходилася Прабатьківщина людства? Де жили ті перші люди, хто б їх не створив? Чи є якісь нестандартні ідеї щодо цього? Виявляється є, і навіть декілька!

Одна з них, старовинна, говорить про континент Гіперборію, друга, свіжа, про континент Му. Розглянемо обидві.

Один з найавторитетніших вчених Древнього світу Пліній Старший писав про гіперборійців як про реальний древній народ, що жив біля Полярного кола і був генетично пов’язаний з еллінами через культ Аполона. У «Природній історії» (IV, 26) дослівно говориться: «За цими (Рипійськими) горами по той бік Аквілону, щасливий народ, що називається гіперборійцями, досягає досить похилого віку і прославляється чудесними легендами. Вірять, що там знаходяться петлі світу і крайні межі обертання світил. Сонце світить там протягом півріччя, і це тільки один день, коли сонце не ховається від весняного рівнодення до осіннього, світила там сходять тільки один раз на рік під час літнього сонцестояння, а заходять тільки під час зимового. Країна ця знаходиться вся на сонці, з благодатним кліматом і не має ніяких шкідливих вітрів. Будинками для цих жителів є гаї та ліси; культ Богів справляється окремими людьми і усім суспільством; там не відомий розбрат та усякі хвороби. Смерть приходить там тільки від пересичення життям».

Індійський філософ та знавець Відичного вчення Бал Гангадхар Тілак (1856-1920) у своїй праці «Арктична Батьківщина за Відами» також доводить, що першобатьківщина орійців знаходилася на Півночі. Гіперборія за Авістою – це Ойріяна Ваеджо, тобто Оріяна Вежа – Велика Орія, Гіперб-Орія. На жаль, історія про Гіперборію дає нам дуже мало інформації.

Щодо свіжої та більш аргументованої ідеї, що є дивним, то цій «свіжій» ідеї вже більше семидесяти років. На жаль, ця ідея є свіжою тільки для нас, колишніх радянських людей. У вільному світі праця Джеймса Черчварда «Зниклий континент Му» вже сімдесят років є бестселером. Ми, принаймні, щось чули про те, що Му (Лемурія) – це тихоокеанський варіант Атлантиди, острів, що колись затонув…

Полковник Британської армії Джеймс Черчвард починав свою службу в Індії. Наприкінці 60-х років минулого століття він там зустрів Учителя – настоятеля одного з древніх храмів, котрого надалі у своїх роботах називав просто «ріші» (мудрецем). Учнівство переросло у дружбу. Під керівництвом індійського монаха британець оволодівав мистецтвом медитації та астральної проекції, вивчав священну символіку індуїзму.

Але все почалося з того, що Черчвард попросив у настоятеля дозволу скопіювати декілька храмових барельєфів, щоб спробувати розтлумачити їх зміст. Заінтригований ріші не тільки дав йому такий дозвіл, а ще й взявся допомагати йому своїми настановами. Черчвард згадував: «Він показав мені як треба розгадати загадку цих дивних написів і надав мені уроки, котрі підготували мене до вирішення ще складнішого завдання. Більше двох років я старанно вивчав мертву мову, котра, на думку мого друга-настоятеля, була першомовою людства. Він проінформував мене, що в Індії залишилося лише два інших настоятеля, що розуміють цю мову. Основна загадка була у тому, що у багатьох, на перший погляд простих, написах було таємне значення, котре призначалося тільки для Святих Братів – накалів (нагвалів, нав-елів) – членів жрецького братства, котрі відходили з Прабатьківщини до колоній, щоб навчати їх мешканців сокровенним наукам».

Якось ріші розповів Черчвардові, що у схованках храму зберігається багато древніх кам’яних табличок – таких священних, що до них багато століть ніхто не міг навіть торкатися. Коли ж він додав, що ці безцінні таблички були створені загадковими накалями чи то у Бірмі, чи навіть у Прабатьківщині – нині зниклому континенті Му, – англійця охопило бажання їх побачити. Але ріші не поспішав показувати таблички. Він пояснив своєму британському другові, що ці тексти є лише фрагментами величезного зібрання, котре раніше зберігалося в кожному з семи священних місць Індії. Вважалося, що більша частина табличок є втраченими. А ті, що залишилися, були священною реліквією, котру не дозволялося виймати зі сховищ.

Але вже за півроку Черчвардові вдалося умовити ріші вийняти «накальські таблички» з їх глиняних футлярів – хоча б для того, щоб пересвідчитися у їх цілості. Багатьом табличкам дійсно потрібна була реставрація і Черчвард, склавши їх каталог, почав їх розтлумачувати.

Далі Черчвард писав: «Пройшло багато місяців напруженого та зосередженого перекладу табличок, але наші зусилля не пропали дарма. Тексти детально описували сотворення світу та людини, а також те місце, де це сталося, – Му. Розуміючи, що я доторкнувся до великої таїни – таїни природи людини, – я намагався, хоча й безуспішно, віднайти й інші втрачені таблички. Я мандрував індійськими храмами з рекомендаціями до їх настоятелів, але мене завжди приймали холодно і з підозрою. Спочатку це мені навіювало смуток, але навіть та інформація, котру вдавалося розтлумачити з побачених мною табличок, була такою цінною, що я вирішив вивчити літописи усіх древніх цивілізацій та порівняти їх з накальськими текстами».

З цієї пори життя Черчварда було підпорядкованим цій головній меті. Він об’їздив весь світ, вивчив багато древніх документів, пам’ятників архітектури та археологічних реліквій, студіював геологію та фізику. Теорія, що почалася з кам’яних табличок у індійському храмі, отримала нові докази.

«Я віднайшов, що цивілізації древніх греків, халдеїв, вавілонян, персів, єгиптян та індійців виникли завдяки працивілізації, що називалася Му. Продовживши свої дослідження, я з’ясував, що цей зниклий континент існував у Тихому океані і простягався від нинішніх Гаваїв приблизно до острова Фіджі та Пасхи; саме тут була Прабатьківщина людини. Я дізнався, що у цій прекрасній країні жив народ, котрий колонізував усю Землю, і що цей благодатний край було знищено жахливими землетрусами і він потонув у океані близько 12 тисяч років тому».

Далі Черчвард пише: «Всі наукові матеріали цієї праці (книга «Зниклий континент Му» – 1926, 1931 р.р.) ґрунтуються на перекладі двох комплектів древніх табличок – «накальських табличок», що були віднайдені мною в Індії багато років тому, і широкої (більше 2500 примірників) колекції кам’яних табличок, котрі віднайшов Вільям Нивен у Мексиці.

Обидві серії табличок мають спільне походження, адже вони є витягами зі Священного Писання Му.

Накальські таблички записані символами і знаками нагів – як стверджує легенда, вони були створені у Прабатьківщині і перенесені до Бірми, а надалі (більш як 15 тисяч років тому) – до Індії.

Де були створені «мексиканські таблички», залишається загадкою. Частина з них записана Північними чи уйгурськими символами та знаками. Але загальним письмом обох серій табличок є сакральний алфавіт Прабатьківщини – Му. Я не можу сказати, чи були вони створені у Мексиці, а чи у Прабатьківщині (після чого були перевезені до Мексики), але зміст деяких табличок показує, що їм вже більше 12 тисяч років. На одних Мексиканських табличках я віднайшов декілька висловів про Му; інші були відсутніми ланками моєї «накальської історії Творення».

Ці американські таблички дуже детально описують історію Творення і розповідають про сутність Життя та його походження, а також про походження та діяльність «Чотирьох Великих Космічних Сил». Більш як 1000 табличок присвячено менш важливій, але не менш цікавій темі – Сотворінню жінки.

Накальські таблички, з якими я мав справу у Індії, були лише фрагментами величезних текстів, присвяченим різним темам, і вони мали дуже багато втрачених ланок. Мексиканські таблички не тільки підтверджують накальські, але й заповнюють багато з цих лакун.

Багато років я доводив – наскільки це було можливим, експериментально, – що надані у моїй книзі факти є правдивими. Ця робота є підсумком практично піввікового дослідження та вивчення і описує все, що я віднайшов на древніх та надзвичайно цікавих накальських табличках. І я так і не зміг найти у них якихось помилок.

Мексиканські таблички, як і накальські, не залишають особисто у мене жодних сумнівів про те, що колись на Землі існувала досить древня цивілізація, котра багато у чому перевершувала нашу власну. Поряд з іншими древніми записами ці таблички засвідчують те, що цивілізації Індії, Вавилону, Персії, Єгипту, Юкотану та інші були лише тліючими вогниками однієї великої цивілізації минулого».

ПРО ЩО ГОВОРИЛИ НАКАЛЬСЬКІ ТАБЛИЧКИ?

На початку всесвіт був лише душею, або духом. Все не мало життя – було спокійно, безмовно, беззвучно. Порожнеча та темрява складали невимірність простору. І тільки Вищий Дух, велика Самосуща Сила, Творець, Семиголовий Змій рухався у цій безодні темряви.

У Нього виникло бажання створити світи, і Він створив світи; і в Нього виникло бажання створити землю та живе на ній, і Він створив землю і все, що на ній є. Так були створені земля і все живе на ній –

Сім найвищих розумів Семиголового змія віддали сім повелінь:

Першим повелінням розумів були слова: «Нехай гази, що не мають форми та є розвіяними у просторі, зійдуться разом, і нехай з них утвориться земля». Тоді гази зійшлися разом у формі обертаючої маси.

Другим повелінням розумів було: «Нехай гази стануть твердю і створять землю». Тоді гази стали твердю; їхня маса залишилося зовні з неї утворилися вода і повітря; і друга маса була охоплена всередині нового світу. Панував морок і не було звуків, бо ні повітря, ні води ще не набули своєї форми.

Третім повелінням було: «Нехай зовнішні гази розділяться і нехай вони утворять повітря та води». І гази були розділені; одна частина утворила води, і вони розташувалися на землі і покрили поверхню її так, що ніде не було суші. Та частина газів, що не стала водами, утворила повітря і світло знаходилося у повітрі. І промені сонця зустрілися з променями світла у повітрі (атмосфері) і дали народження світлу. І тоді світло почало падати на поверхню землі.

Четвертим повелінням було: «Нехай гази, що всередині землі, піднімуть гори над поверхнею вод». І підземні вогні піднімали землю, на якій покоїлися води, допоки вона не вийшла над поверхнею вод і не стала сушею.

П’ятим повелінням було: «Нехай життя увійде до вод». І промені сонця зустрілися з променями землі в каламуті вод і там з частинок землі утворилися космічні яйця (зародки життя). І з цих космічних яєць, відповідно до повеління, вийшло життя.

Шостим повелінням було: «Нехай життя вийде на землю». І промені сонця зустрілися з променями землі у куряві суші, і з неї виникли космічні яйця; і з цих космічних яєць, відповідно до повеління, вийшло життя.

Коли все це сталося, сьомий розум сказав: «Створимо людину за нашою подобою і наділимо її владою правити цією Землею».

Тоді Нараяна, Семиголовий Розум, Творець всього сущого у всесвіті, створив людину і вклав у її тіло живий і неминущий дух, і людина стала подібною до Нараяни за силою розуму. Так завершилося творіння.

Сім «повелінь» можуть відповідати певному періоду часу, а подібність людини до семиголового розуму може говорити про сім тіл людини (біологічне, ефірне, астральне, ментальне, причинне, душевне та духовне).

Варто зауважити, що початок накальської історії творення дуже нагадує відповідні місця у біблії, але вже одразу ми бачимо і принципові розходження. Міти та легенди інших народів щодо творення світу також є у дечому схожими з накальськими. Напрошується висновок, що всі космогонічні міти мають загальне джерело. Всі вони мали виникнути на Прабатьківщині людства і, як нам здається, це Му.

*

МІСЦЕ ВИНИКНЕННЯ ЛЮДИНИ НА ЗЕМЛІ

Дослідження полковника Черчварда привели його до висновку, що людина з’явилася на Землі саме на континенті Му. Про це свідчив аналіз легенд, письмових джерел, древніх пам’ятників письма та етнографічні матеріали. Стосовно місцезнаходження континенту Му, то всі джерела вказували однакову «адресу»: на захід від Америки та на схід від Азії – тобто у Тихому океані.

Древні тексти та руїни, котрі були знайдені на островах Південних морів, показують, що людина була створена як високорозумна, але простодушна та вразлива істота. Від народження вона отримала знання власної душі та духовні спрямування. За священні символи древня людина використовувала прості геометричні фігури.

Деякі археологи у своїх роботах торкалися теми Прабатьківщини людини (Му), справедливо ототожнюючи її зі згадуваними в багатьох легендах Землями Заходу; але потому вони всі робили однакову помилку. Так Шліман (той, що розкопав Трою) на ґрунті двох текстів – «Троанського манускрипту» та «Літописів Лхаси» стверджував, що Прабатьківщиною була Атлантида. Але у цих текстах немає твердження, що Прабатьківщина та Атлантида – є однакове; з боку Шлімана це була тільки гіпотеза. Інші документи, до яких він мав би звернутися, повідали б йому, що Прабатьківщина (Му) розташовувалася на заході від Америки, а не на сході, де знаходилася Атлантида.

Ле Плонжо розвинув теорію про те, що Землі Заходу (тобто і Прабатьківщина Му) – це є Центральна Америка, ґрунтуючись на своєму вивченні контурів землі у районі Карибського моря, але зовсім забувши про те, що легендарні Землі Заходу затонули, тоді як Центральна Америка залишається на поверхні землі і до сьогодні.

Можливо, що такі помилки виникають через те, що тексти, які вивчаються у Європі, були створені у Америці; натомість дослідники чисто механічно виходять у своїх географічних пошуках з місцезнаходження Європи, а не Америки.

«Троанський Манускрипт» говорить про те, що занурення країни Му мало місце приблизно 12500 років тому. Але ця дата має прийматися за приблизну, адже нам не відомий точний вік «Троанського Манускрипту».

У Плутарха можна віднайти наступний цікавий епізод. Санхес, верховний жрець храму у Саїсі, розповідав Солону про те, що Атлантида затонула дев’ять тисяч років тому (тобто зараз вже 11600 років, адже розмова мала місце у 600 році до н.л.), а доступ до Земель Заходу було перекрито через спустошення великої країни, що лежала на шляху до них. Тобто, ми маємо конкретну вказівку на те, що Атлантида та Землі Заходу (Му) – є різними континентами.

Багато істориків, що писали про країну Му, не звертали увагу на досить важливі факти, котрі стосувалися цього континенту, а саме: на руїни, що знаходяться на островах Південних морів та написи на стінах Храму Священних Містерій в Ушмалі на півострові Юкотан, до яких варто також додати легенди мешканців островів Південних морів.

Руїни, що були віднайдені на островах Південних морів, разом з легендами, показують, що мешканці цих островів, не звертаючи увагу на їхнє сьогоднішнє напівдике існування, не завжди були на такому рівні; вони є нащадками високорозвинутого та освіченого народу. Їх нинішній стан пояснюється тим, що колись давно, у доісторичному минулому, їх пращурів спіткало велике нещастя.

Одним з найцікавіших відкриттів великого дослідника Фредеріка О’Брайєна був той факт, що корінні мешканці полінезійської групи островів Південних морів відносяться до білої, тобто орійської, раси. Крім того, легенди стверджують, що Мексика та Центральна Америка були колонізованими та залюдненими вихідцями з континенту Му. Перші колоністи з Му були світлокосими білошкірими людьми; ці люди потому були витіснені іншою расою – білих та чорнокосих людей; світлокосі люди відправилися на своїх кораблях до далеких земель у напрямку сходу сонця – тобто на Схід – і оселилися у Північній та Центральній частині Європі. У легендах майя говориться, що Південна Європа, Мала Азія та Північна Африка були колонізовані та заселені чорнокосою расою, так як і країна майя, Центральна Америка та Атлантида.

Крім багатьох фактів, приведених Черчвардом у своїй книзі, він наводить короткий опис Уйгурської імперії, що була головною колонією Му. Натомість не варто плутати «уйгурів» Черчварда з уйгурами IX ст. н.л. та сучасними. У Китайських легендах говориться, що Уйгурська імперія досягла вершин своєї цивілізації близько 17000 років тому. Могутній вплив Уйгурської імперії простягався від Тихого океану через всю Центральну Азію аж до Західної Європи, далеко за Каспійське море. Це було ще до того, коли Британські острови відділилися від європейського континенту.

Південні кордони Уйгурської імперії збігалися з кордонами Кохінхіни, Бірми, Індії та Персії – і було це ще до того, як піднялися Гімалаї та інші азійські гори.

Імперія охоплювала також і Сибір, але наразі відсутні свідчення, котрі б допомогли визначити її північні кордони. Розвалини уйгурських міст були віднайдені у південних районах Сибіру.

З плином часу уйгури досягли Європи і, як стверджується у надзвичайно древніх індійських текстах, освоїли північне та західне побережжя Каспійського моря; звідти вони продовжили свій наступ до Центральної Європи – аж до її західного кордону – Ірландії. Ті археологічні дані, на яких ґрунтуються теорії походження білої раси у Азії, насправді є лише свідченням просування уйгурів до Європи. Отже, історія уйгурів є історією орійців.

Столиця уйгурів знаходилася у тому місці пустелі Гобі, де зараз знаходиться Хара-Хото. В часи Уйгурської імперії пустеля Гобі була надзвичайно квітучою землею. Саме про цю землю та її загибель Ю. Канигін зі слів тібетського мудреця пише у своїй книжці «Шлях аріїв».

Уйгури досягли високого рівня цивілізації та культури; їм була відома астрологія, гірнича справа, текстильна промисловість, архітектура, математика, сільське господарство, письмо, медицина та інші науки. Вони мистецьки виготовляли декоративні вироби з шовку, металів та дерева, ставили пам’ятники з золота, срібла, бронзи та глини – і це задовго до того, як виникла єгипетська цивілізація.

Одна половина Уйгурської імперії загинула ще до занурення Му в океан, друга була рукотворно знищена вже після загибелі Му.

Професор П.К. Козлов, сподвижник Пржевальського, ще у XIX ст.. провів розкопки гробниці, що знаходилася на глибині 15 метрів в Хара-Хото, і знайшов у ній дивний скарб; він його сфотографував, бо місцева влада категорично заборонила не тільки виймати знахідки, але й доторкатися до них. Одна з фотографій показує малюнок на шовковому полотні, на якому зображені цар та цариця, що сидять на пелюстках лотосу. Голову цариці прикрашає корона з трьома зубцями, у центрі якої видно диск з трьома висхідними променями. За фігурою цариці видно велике коло, сонце, а за її головою – менший диск (німб) – «молодше сонце». Великий диск символізує Му, а менший – Уйгурську імперію. У лівій руці цариця тримає скіпетр, кінці котрого виконані у формі Тризубів, які як дві краплі води схожі на сучасний Малий герб України. У царя немає ні скіпетра, ні променів сонця – на його місці намальована сфера. Пан Козлов визначив приблизну дату захоронення –16000 років тому. Отже, вже 16000 років тому орійці використовували символи, які сьогодні українці вважають за свої національні. Чи можна віднайти ще щось більш значуще та переконливіше, ніж ці свідчення?

ЯК ЛЮДИ ПЕРЕТВОРИЛИСЯ НА ДИКУНІВ

Як вже згадувалося, людина була створеною цивілізованою істотою, і знищення Прабатьківщини стало непоправною катастрофою для тих, хто вижив у цій катастрофі і залюднив безплідні острови, що залишилися на поверхні води після того, як красиві міста та будівлі зникли навіки.

Країна втрачає те місце, котре вона колись займала у світовій історії, після того, як гроші стають для душ її народу ціннішими за честь. Загальна жага наживи – є першою ознакою великих майбутніх переворотів та бід. У світовій історії цивілізації виникали знову і знову, але згодом приходили до занепаду та забуття. Під нашим сонцем немає нічого нового. Що є сьогодні, вже колись було. Все що ми знаємо та віднаходимо, вже існувало; наші винаходи та відкриття – є лише повтором винаходів та відкриттів, котрі впроваджуються заново.

Розповсюджена серед сучасних вчених ортодоксальна теорія стверджує, що людина перейшла від стану жорсткої тварини до рівня дикуна, від дикуна до вищого рівня тощо, допоки не виникла цивілізація.

На щастя, сьогодні багато освічених людей починають розуміти, що дикунство було породжене цивілізацією, а не навпаки! Тільки та особа, яка нічого не знає про дикунів, може стверджувати, що цивілізація зародилася у їхніх суспільствах.

Покинутий напризволяще дикун не розвивався. Він опускався до того рівня, на якому знаходиться і зараз, і продовжує вироджуватися. Зміни на краще мають місце тільки тоді, коли він має контакт з цивілізацією. Зустрівшись віч-на-віч з цивілізацією, дикун може піти одним з двох шляхів: чи він приймає та усвідомлює її і розвивається, чи сприймає тільки її вади, додає їх до своїх диких пороків, стає ще жорстокішим і опускається ще нижче. У останньому випадку він приречений на швидку загибель.

Існувало дві причини, через які серед різних народів розвивалося дикунство – і ці обидві причини пов’язані з геологічними явищами.

Наприкінці геологічного третинного періоду досить глибокий шар земної кори звільнився від древньоархейських газових порожнин і цього простору вистачило для утворення газових поясів та зростання гір. До того часу на землі не було не тільки гір, але навіть пагорбів. Придатні для мешкання землі були густозаселеними родючими рівнинами. Під час утворення газових поясів земля над ними піднімалася – так виникали масиви гір. Піднімаючи ґрунт, пояс, що проходив під густозаселеною рівниною, руйнував та розколював її, вбиваючи багато людей. Але декому серед цього нагромадження скель вдавалося вижити. Ті, хто залишався на незачеплених гірськими утвореннями рівнинах, гинули від гігантських, катастрофічних хвиль (цунамі), що котилися цими рівнинами. Вода нищила не тільки життя, а й плодючий шар ґрунту.

Ті, хто вижив, вже не могли повернутися до рівнин, адже там панувало повне запустіння. Їм не вистачало їжі і страждання досягали такого рівня, що люди почали поїдати один одного; так, після першої з двох геологічних катастроф – виникнення гір – з’явився канібалізм. Інколи, під час підняття гір, разом з ними піднімалися і рівнинні райони і на цих землях вижили люди, що були знайомі з усіма зручностями великої цивілізації. З плином часу вони, втративши всі знання про високі мистецтва та науки, перетворилися на дикунів і залишилися на такому рівні.

Наочним прикладом такого роду є Велика Уйгурська імперія. Східна частина цієї країни була знищена водами «біблійного» потопу, і все, що на ній знаходилося, загинуло. Після цього західна її частина піднялася і перетворилася на Гімалаї та інші центральноазійські гори. Серед цих гір утворилося багато нагір’їв, мешканці котрих вижили і врешті-решт проклали шляхи до різних рівнинних областей. Уйгури, що вижили, стали засновниками орійських рас.

В Індії та Китаї існують легенди, в яких розповідається про виникнення цих гір, про збитки, котрі наніс процес горотворення та про багатьох людей, що врятувалися у горах під час цього катаклізму.

У зулусів Південної Африки також збереглися легенди про те, що їх пращури були купкою людей, котрі пережили утворення гір на півночі.

У Південній Америці разом з горами та величезним плато догори піднялося ціле місто Тіауанако, котре і зараз знаходиться між двома кряжами Андів. Про це є розповідь, котра записана на добре відомих археологам світу воротах біля берегів озера Тітікака.

Оцінюючи характер та розвиток цивілізації, сучасні вчені приділяють велику увагу кремнієвим наконечникам стріл та списів. Вони стверджують, що наконечники стріл та списів періоду неоліту оброблялися краще, ніж однакові предмети періоду палеоліту, отже неолітична людина була цивілізованішою, ніж палеолітична. Але логіка говорить про все навпаки: саме палеолітична людина і була цивілізованішою, ніж неолітична. Адже цивілізована людина, втративши все в результаті катаклізму, змушена була переходити до первісних знарядь праці та навчатися ними виготовляти якісь необхідні речі: примітивні наконечники стріл та списів вказують на представників високої культури, що вимушено впали у дикунство.

Таким чином, людина палеоліту була розвиненішою, ніж неолітична людина, адже із зростанням технології виробництва простих знарядь ці людські істоти опускалися у своєму розвиткові.

З книги “Родова книга українця – Сшиток 2″

Автор книги Анатолій Ілліч Кондратьєв

.

поділитися

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex
Останні матеріали:
2leep.com

Залишити коментар

Ви маєте бути авторизовані, щоб розмістити коментар.

Всі права застережено 2009-2012 © Світанкові роси