Весілля як обряд тисячоліть (частина ІІ)

vesillya2

Тисячолітні корені обряду Короваю
Древній Коровай мав вигляд Коржа. Нині Корж – так зване Дно Короваю, на якому формується висока, кругла Паляниця. Коровай – це Хлібний Батько. Випікання Короваю відбувалося у П’ятницю. Коровайниць мало бути по обряду – 7 жінок. Кожна несе мисочку муки і два яйця. З тіста кладуть «дно» Короваю у вигляді круглого коржа. На дно коржа сиплють жито, кладуть гроші-монети. Коровайниці, вони ж Коловайниці, виробляють 5 паляниць, кладуть на деко п’ятериком – одна паляничка посередині, чотири по боках. Заліплювали в кожну паляницю три яйця (символіка дохристиянської Троїці). Виробляють «шишки» і «вбирають» ними Коровай (шишками – хлібними дітками). Вбирання «шишками» – це мотив Дерева Життя у Всесвіті. Паляниці в Печі ростуть, єднаються в один Великий «Дар Божий» – високий і широкий Коровай. В найменні «Дар Божий» ознака Даж-Бога – Світлоносного, Життєдайного Сонця. Пишний, широкий і високий Коровай з трудом виймали з Печі. Примітки до древньої магії Весільного обряду: чотири Паляниці з п’ятою посередині становили знак Космічного Вогню – Небесний Криж у вигляді хреста. Жниці, починаючи Жнива, зажинаючи перші дві жмені, клали їх навхрест – творили магію Священного Вогню, Сонцеве Начало. Надвечір криж – дві жмені – годилося внести у хату, поставити на Покуті хати. Покуть виступає як домашній жертовник племен землеробського культу (Трипілля, cкити-oрачі). Священний Вогонь, творений з двох жмень Золотого Збіжжя – хрест. Тут і схрещені палиці, що слугували для добування Святого Вогню з доби неоліту. Число Коровайниць (7) – знак завершеності, самодостатності, число Світобудови – чотири по горизонталі – Мати-Земля, три по вертикалі – Небо-Батько. Семеро Коровайниць це 4+3=7. Шлюб Землі-Матері та Неба-Батька – також 4+3=7. Архаїчна манера творити Коровай з двох частин – дно, верх. Так зване дно Короваю годилося робити житнім. Як і весь Коровай, житній творився в старі часи. Дно – прісне тісто – це Корж пастуших племен кількох тисячоліть (доба міді-бронзи). Корж – він же Коло, Сонце-Коло-Вай. На основу-дно накладали Коровай – пишну Паляницю. Дно-Корж – уособлював земну твердь, паляниця-Коловай – небесну оболонку з зорями-«шишечками». Маємо Космогонічний Шлюб Землі-Матері i Зоряного Дива-Неба. «Вбирання» Короваю-(Коловаю)проходило під супровід піснеспіву:
«Короваю! Наш Раю! (Наше Сонце)
Я ж Тебе убираю! У разниє Квети!
(Квєти-Зав’язь Плоду).
Щоб любилися Дєти!
Коровай, він же Коловай, у обряді Весілля – «Наш Рай», втілений ВиРай, де живуть Священні Предки після земної смерті. Рай – втілений Бог Сонця Ра. Піч – домашнє священне Вогнище, ПриПек, Пек – домашнє божество, якому Коровай приносили в жертву. «Наша П’єч регоче! Короваю хоче!»
Обряд традиційного Весілля
Обряд має усталений хід.
Початок Весільного дійства називається «ПОПИТИ».
У Попити ходять батьки Молодого до батьків Дівчини, питають: чи піде Дівчина за нашого Хлопця. У Попити ходять родичі хлопця або самі батьки Молодого. Попити відбуваються увечері, щоб не дуже бачили сторонні, куди і до кого ходили батьки хлопця. Якщо дІвчина не хоче хлопця, то і справі Попитів кінець. Все остається, як було. Як правило, батьки хлопця добре думають, до кого можна ходити в Попити. Попити – мале Сватання вечірнє, входини в хату, Напитування батьків дівчини, угощення хлібом-сіллю, солодким медом, хмільним напоем, в часи пізніші чарочкою горілки.
На Попитах домовляються про Сватання. Сватання виступає як оголошений обряд-частування. Обидві сторони готуються на певний вечір. Кожна з сімей старається показати свою гостинність. Панують Злагода, Добро і Мир, щоб наші діти жили так само мирно і гарно. Обов’язковий звичай Сватів, яким молода подає і пов’язує рушники на знак згоди вийти заміж за хлопця. Якщо молоді давно вже знайомі, самі вирішили одружитися, то сватам і батькам треба лише не заважати вибору молодих.
Після сватання весілля готується в хаті Молодого та Молодої. Обряд Весілля має такі обряди – випікання Короваю в п’ятницю, розплітання Коси Молодої – субота або неділя, одягання Молодої до Вінчання.
Дружки Молодої одягають свою Подружку до Вінця. Розплітання Коси – то кінець дівування, прощання з молодістю, дівочою волею, одруження, перехід в хату Молодого, скривання коси хусткою.
Після Розплетин Коси-Дівочої Краси, одягають Молоду до Вінчання .
Прихід Молодого з дружками, обряд Викупу Молодої. Дівчата-дружки вимагають викуп від Молодого, і один із дружків Молодого-старший дружко, повинен викупити Молоду, сиплючи на таріль дрібні гроші. Якщо у Молодої є менший братик, він бере викуп за старшу сестру. Після Викупу Молодих споряджають до церкви на Вінчання.
Далі іде обряд ходу до церкви. Свахи співають усю дорогу.
Обряд церковного Вінчання. Молоді стають на Рушник. Свахи, Родичі Молодого і Молодої присутні на Вінчанні. Родима Мати Молодої не може бути в Церкві, вона вдома жде Дочку. В церкві присутня Хрещена Мати Молодої.
Хід додому до хати Молодої. В обряді відомий як піший хід, так і повоз, коли молоді їдуть на конях з церкви. Обряд Перепинання Дороги Молодим. Молоді Хлопці перепинають дорогу Молодим, ставлячи ослона, застеленого рушником, на якому має бути печена хлібина. Батько Молодого відкуповується, дає гроші перепинальникам, які забирають ослона. Перед входом чи в’їздом у двір Молодої хлопці ще раз перепинають ворота, вимагаючи викуп – пляшку горілки.

«Весілля Свічок». Коливання обряду
В одних селах «Весілля Свічок» (Свахи на Порозі Хати) відбувається у Молодої, в інших (рідше) – на Порозі Хати Молодого. Перед Порогом Молодої дві Свахи, від Молодого і Молодої одягнені у овечі кожухи вовною наверх, в чоловічі баранячі шапки, проводять обряд Весілля, збережений з часів Пастуших Племен Краю. Збережений Звичай Пастухів овечих стад (доба міді-бронзи), коли наші предки були Пастухами і випасали череди та гурти домашньої живності, серед них і овець. Жінки, переодягнені в чоловічий Одяг Пастухів, виконують обряд Пастушого Весілля, в якому вони виступають як Жриці-Посвятниці в Чоловіка і Жінку Молодих – Хлопця і Дівчину. Жінки-жриці (явний обряд матріархату, доба Трипілля) тримають по запаленій восковій свічці. Свічка в обряді мала бути з овечого лою. Обряд Свічкування виступає як весілля глибокої дохристиянської доби. Свахи стають, кожна в одежі Древніх Пастухів, правою ногою на сінешному Порозі хати, одна Сваха знадвору, – від хлопця, друга – з сіней – від дівчини. Свахи звершують Входини Молодого з Почетом до хати Молодої, проведення Весільного дійства з обрядом Комори, співають, зводячи, єднаючи Запалені Свічі. Свіча запалена – Вогонь Життя Молодого і Молодої.
В cтаровинних текстах Весілля Свічок Свахи називають одна другу «Сванечка» (не Свашечка, це поняття молодше). Тричі міняються Свічками, тричі міняються місцями коло Порога. Сваха Сінешна, Хатня – Обережниця Честі Молодої – закликає Сваху Надвірню звести Свічки і Дітей докупи, звершити Шлюбний обряд Предків. Свахи сходяться на порозі. Тричі цілуються на знак Згоди.
Приступи, Сванечко (Свашечко), до мене.
Є в тебе Свіча (Шлюбна) і у мене.
Зведімо наші Свічечки докупки,
Зведімо наших Діточок до Хатки.
Піснеспів про Цілування Свах на сінешному (не хатньому) порозі викликає подив у громади весільних гостей: «Да на сенешному Порозє, да на лютому Морозє…»
Чому весільне дійство має проходити на «лютому Морозє», про які архаїчні періоди життя людини в Землі Дерев свідчить первісний текст Співу-Моління на Порогах первісного Житла? Чому обряд має відбуватися в морозну, люту зиму, а не в тепле літо? Чи це не відлуння доби льодовика, віддaленого на 18-20 тисячоліть, холодної, морозної зими звучить в обряді Вогню-Весілля, Вогню-Життя? Вогонь як Життєдайна Сила Життя супроводжує хід весільного обряду на протязі тисячоліть. Одружуватися може лиш той Молодик, Молодий, який уміє добувати Огонь Кресанням Кременів. Первісне Кремінне Кресало, Кресальниця для Добування Вогню. Молодий як Кресальник Вогню, Молода як Кресальниця. Вогонь Життя, добутий кремінним кресалом, перемагає люту стужу Зимовика-Смертника. Єднання Молодих в біологічному зближенніGпаруванні є символічним Добуванням Вогню-Життя, первісним культом древнього Бога Рода, початок Родження Людини. Висока святість сходження Двох для Продовження Роду. Обряд, освячений Громадами Роду Молодої-Молодого. Висока Цнота і Висока Святість обряду Любощів-Злюбу, званого як Веселіє. Веселіє як весняний потік Вод, як сонячне високе Коло-Сонце на Небозводі, Коло Людей на Землі-Материзні, в середині якого Двоє для Злюбу. Злюб, творений Людом Земним як Любощі вселенського заучання. Вічного циклу Життя Природи-Матері.
Які глибини матріархату, патріархату сховані в обряді Свах на Порозі. Яке Диво для весільних гостей, Роду Молодого та Молодої у цілуванні свах «На лютому морозі, а не в хаті». Кожна з Свах мала пройти Випробування, то просячи за хлопця, щоб його пустили в хату до Молодої, то будучи Свахою Молодої, яку треба оддати за Молодого. Відгомін матріархату і патріархату в короткій весільній драмі. Кожна з Свах тричі міняє місце – то вона просить знадвору за хлопця, то вона з сіней представляє дівчину. В обряді Весілля Свічок домінує жіноче начало, доба матріархату промовляє глибинно і потужно.
«Усє Люде дивовалися!
Як Свашечки цілувалися!
Да й на Першому Порозі!
Да й на Лютому Морозі!»
Входини Молодих з Сіней у Хату, як у Пастуше Шатро, під піднятим тканим полотняним Рушником. (В Коморі відбудеться обряд Рушення Дівочої Честі Молодої). Молодих у хату на Весільний Пир веде Світилка з запаленими двома Свічами. В Хаті Молоді сідають на Посад на Лаві на овечому кожусі, вовною уверх, під Образами. Коло них сидить Світилка з Свічами їднання. Свічі перев’язані червоною ниткою, на Свічах підв’язані пучечок калини та букетик квіток. Калина – то Дівчина, квіти – Квітування Молодої, як Калини Молодого. («Бог дасть їй діток, як на Калині квіток»).
Весільне дійство
 Обряд Перепивання у Хаті Молодої
Мати і Батько перепивають Дочку, віддаючи любу Дитину в чужу Сім’ю. Свахи співають Журбу Матері про долю Дочки.
«Я до тебе п`ю, перепиваю!
Щастя й Долі не вгадаю!
Може, він буде п’яниця!
Може, він буде недбайлиця!
П’яниця на день, на два,
А недбайлиця навсегда!»
Мати плаче, чарочка в її руці тремтить від тихих сліз. Молода плаче. Вона жаліє Матір, яка остається з меншими дітками в хаті, нема її дбайливої помічниці – Старшої Дочечки.
Обряд Короваю, який вносять з комори. Ділення Короваю серед гостей. Піснеспіви до ділення Короваю. Коровай-Божий Дар, Хлібна Пожива, Святий Хліб, Паляниця у вигляді Золотого Сонця, яке крають на частини, наділяють гостей весільних «Божим Даром».
Гості дарують Молодим, хто що наготував. В обряді Старого Села дарували не грощами, а полотном, кожухами, свитами, овечками, телицями, хатнім начинням для Розживання, рублями, качалками, посудом гончарним, ряднами, килимами, усім хатнім, сінешнім, коморнім добром, живністю для обор-хлівів. Дарували поросят, теляток, іншу живність. Весілля було превеселим дійством, у якому участь приймали усі гості. Весільна громада веселилася, бажала Молодим повну хату дітей.
Весілля продовжувалося обрядом Переїзду Молодої до Молодого. Везли придане-скриню на возі. Приданим Молодої були подушки, хатній скарб. Весілля в Хаті Молодого. Частування. Ділення Короваю Рідні Молодого. Співання весільних пісень.
Обряд Скривання Коси Молодої
Коростенщина.
В одних селах Скривання Коси проводять у Молодої на завершення весілля в її хаті, в інших – Косу Скривають у хаті Молодого. Скривання Коси в хаті Молодої – Мединовка, Калиновка, Іскорость під Коростенем, Стремигород. Розтяжин, Давидки, Ушомир – Скривання Коси у Хаті Молодого. Молоду дві свахи накривали хусткою, стоячи по боках від Молодої. Це був обряд Скривання Коси, перехід у cтан замужньої жінки, яка не може «світити косою». Все життя вона ходитиме у хустках.
Обряд Чоботів – дарування Молодим хатнього добра. Весілля завершене. Молода остається в хаті Молодого. Батькам влаштовували Циганське Весілля – возили у возику по селу, притрушували соломою, вивертали у ямчину, веселилися, хто як хотів. Батьків гутали на ослоні, бо вони вигодували і одружили Дітей . Тепер вони вільні люди, іх життя іде далі. Молоді живуть самостійно. Вони одружені.

Микола Брицун-Ходак, письменник, Коростеньське краєзнавче товариство «Радогоща»

Джерело

.

поділитися

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex
Останні матеріали:
2leep.com

Залишити коментар

Ви маєте бути авторизовані, щоб розмістити коментар.

Всі права застережено 2009-2012 © Світанкові роси